Ліс для наших предків був не просто частиною ландшафту – він був храмом, притулком та живим організмом водночас, що особливо проявляється в обрядах та віруваннях пов’язаних з купальською ніччю. В цю ніч, за віруваннями, дерева розмовляли між собою, а рослини набували цілющої сили, якої не мали у жодний інший час. Головним міфічним символом ночі звісно була квітка папороті, що, ймовірно, пов’язано з намаганням пояснити спосіб розмноження цих рослин, які, на відміну від інших, не цвітуть.

Так, наші предки дивилися на ліс із сумішшю благоговіння та побоювання. Нерозуміння суті різних явищ, поєднане з повною залежністю від лісу для виживання (їжа, притулок, паливо), перетворило його чи не на об'єкт поклоніння, порушення законів якого вважалося великим гріхом.

Людство давно не схиляє колін перед лісовими божествами. Науковий прогрес розкрив багато таємниць природи, пояснивши явища, які колись здавалися надприродними, ці ж знання водночас не применшують значення лісу для нашого добробуту, здоров'я та якості життя. Відтак шанування лісу трансформується з релігійного поклоніння в глибоке усвідомлення відповідальності за його збереження, яку, на жаль, не всі готові сприймати та нести.
Сьогодні пропонуємо зазирнути з нами в лісові залаштунки, відчути магію, чарівність і силу лісу, яку він дарує насправді повсякчас кожному, хто готовий відкрити йому серце.

У глибинах тінистих лісів ховається справжній діамант української флори – одноквітка звичайна (Moneses uniflora (L.) A.Gray). Мабуть, мало кому з вас доводилось зустрічати цю квітку в природі, що немов створила цю тендітну красу саме для себе, щоб любуватись в тиші під куполом густих верховіть хвойного лісу, крізь який сонячні промені пробиваються лише тонкими золотими нитками, серед затишної прохолоди його м'яких мохових килимів. Й це темне тло ефектно підкреслює ніжність, елегантність й вишукані структури маленької квітки, вкотре нагадуючи, що природа досконала у своїх творіннях.

Одноквітка звичайна – представниця монотипного роду родини вересових (Ericaceae), багаторічна трав'яниста рослина з вишуканою базальною розеткою округлого шкірястого листя, над якою на надземному безлистому стеблі 5-15 см заввишки розпускається лише одна квітка, що сором'язливо схиляє голівку, мов втуплює погляд в землю, розкриваючи при цьому свої білі пелюстки якомога ширше. Такий широко розкритий віночок сягає 1,5-2 см в діаметрі та має вигляд п'ятикутної зірки.

Під білосніжною парасолькою з пелюсток ховається цікавої форми маточка з бочкоподібною зав'яззю, прямим довгим стовпчиком який увінчує 5-лопатеве рильце. Навколо зав'язі променисто розкидані дуже характерні тичинки з товстими нитками, кожна з яких закінчується кількома циліндричними пиляками з шишками.

Квітка ця не через інтровертний характер, в якому її можна запідозрити через поодиноке цвітіння в глушині лісу, весь час цвітіння смиренно дивиться на ґрунт – це її ефективна стратегія для запобігання самозапиленню. Кажуть, що вона може довго й терпляче, навіть до шести тижнів, чекати на відповідних запилювачів, розвіюючи для їх принади легкий ледь вловний солодкуватий аромат, ніжний й делікатний, як вона сама. Лиш після запилення стебло випрямляється, гордо несучи невеличку п'ятигніздну коробочку, в якій зріє крихітне насіння, та відмирає після його розсіювання. Листя ж її вічнозелене та росте цілий рік, дозволяючи рослині фотосинтезувати, коли дозволяють умови, навіть за слабкого освітлення.

Як бачите, за тендітністю одноквітки криється велика сила: вона вміє чекати й пристосовуватися, розквітаючи там, де інші б просто зникли.

5 червня світ відзначає Всесвітній день охорони довкілля (World Environment Day) – подію, що покликана привернути увагу до нагальних екологічних проблем і спонукати до дій задля збереження нашої планети. Цього року тема Дня – "Подолати забруднення пластиком" – особливо актуальна, адже пластик, що став невіднятною частиною нашого повсякденного життя, перетворився на глобальну загрозу. Проте, якщо про великі пластикові відходи ми чуємо часто, то про небезпеку мікропластику та його здатність проникати всюди варто говорити особливо.

Мікропластик – це мікроскопічні частинки пластику розміром менше ніж 5 міліметрів, які утворюються внаслідок розпаду більших пластикових виробів, а також містяться в деяких косметичних засобах, одязі та інших продуктах. Його підступність полягає в тому, що він є невидимим для неозброєного ока, але при цьому здатен проникати куди завгодно. Ці крихітні фрагменти вже знаходять у найвіддаленіших куточках Землі – від вершин гір до найглибших океанічних западин. Вони забруднюють ґрунт, воду та повітря, стаючи частиною харчових ланцюгів й організму людини зокрема.

За оцінками досліджень, кожна людина на планеті споживає понад 50000 пластикових частинок на рік, а якщо врахувати вдихання, то й значно більше. Мікропластик виявляють у легенях, крові та навіть плаценті, що викликає серйозне занепокоєння щодо його впливу на здоров'я. Поки що науковці активно досліджують довгострокові наслідки такого впливу, але вже є підстави вважати, що мікропластик може переносити шкідливі хімічні речовини та мікроорганізми, викликати запальні процеси та порушувати роботу ендокринної системи.

Подолання забруднення пластиком, а особливо мікропластиком, потребує комплексних рішень урядових, міжнародних та особистісних, адже боротьба з забрудненням пластиком – це боротьба за наше власне здоров'я та за здоров'я майбутніх поколінь.

Кожен з нас може вже сьогодні розпочати робити свої малі, але значущі, кроки на шляху зменшення кількості пластикових відходів:

відмовтеся від одноразового пластику: використовуй багаторазові сумки, контейнери, чашки, трубочки замість одноразових пластикових;

звертайте увагу на пакування продуктів, що купуєте: відмовтесь від зайвих пакувань, надавайте перевагу картонним чи іншим біорозкладним пакуванням;

зменшуйте використання пластику в побуті: відмовтесь від одноразових губок та серветок, використовуйте соду й оцет для прибирання;

сортуйте та переробляйте сміття.