Конкурс знавців поезії: «Шевченко і природа» у Старосамбірській школі

Сьогодні фахівці відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Національного природного парку «Королівські Бескиди» провели захопливий «Конкурс знавців поезії: Шевченко і природа» для учнів 6 класу Старосамбірського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів м. Старий Самбір.

Захід був спеціально присвячений тому, як природа надихає генія Кобзаря. Учасники поринули у світ Шевченкового слова, де українські ландшафти, річки, дерева, квіти та небо стають не просто тлом, а живими, одухотвореними образами, потужним засобом вираження почуттів, туги, любові до рідного краю.

Природа завжди була невичерпним джерелом творчості для митців усього світу — від композиторів до художників. Але в поезії Тараса Шевченка образи природи — це окремий, геніально вдосконалений пласт. Поет не просто описує пейзажі: він оживляє їх, наділяє людськими рисами, робить співучасниками долі людини. Учні переконалися в цьому на власні очі, змагаючись у конкурсних завданнях.

Школярі виступали в ролі юних дослідників: змагалися, хто краще знає твори Кобзаря, хто знайде більше згадок про природу — від могутнього Дніпра до тихої верби, від калини з ялиною до широколистої тополі. Вони шукали приклади, де природа оживає:

  • у «Над Дніпровою сагою» старий явір стоїть похилий, мов зажурений козак без долі та дружини, а калина з ялиною та лозиною співають, мов дівчаточка з гаю;
  • у «Зоре моя вечірняя…» поет благає зірку розповісти про рідне село, де «неначе диво» — зелені гаї, білі хати, тополі, ліс, поле і сині гори за Дніпром;
  • у «Реве та стогне Дніпр широкий» бурхлива стихія відображає гнів і силу;
  • у «Садок вишневий коло хати» — тиха, райська ідилія українського села.

 

Діти не лише згадували рядки, а й відкривали для себе нове: як природа в Шевченка стає символом України, її краси, страждань і надії. А головне — зрозуміли глибоку думку: берегти довкілля — це не просто обов’язок, а запорука, щоб майбутні покоління теж могли черпати натхнення з цієї невичерпної скарбниці, як робив Великий Кобзар.

Дякуємо юним знавцям за ентузіазм, уважність і любов до слова Тараса Шевченка! Нехай його поезія й надалі надихає вас цінувати й захищати рідну природу — ту саму, що «вмивається дрібною росою» і «зеленіє, повита красою». 🌿📖🇺🇦

(Захід відбувся в рамках еколого-освітньої діяльності НПП «Королівські Бескиди». Фото з конкурсу — незабаром на нашій сторінці!)

Поширте

Новини

Готичний стиль у світі ботаніки: герань темна

Темно-пурпурові, бордово-фіолетові й навіть чорно-фіолетові пелюстки герані темної, мов ввібрали в себе загадковість й таїни вечірніх сутінків, хоч інші вбачають в цих барвах сумні нотки жалоби й жалю. Відтак народні назви цієї герані варіюються від сутінкового журавця до жалобного та скорботної вдови. Незалежно від асоціацій, вона захоплює при доволі високому зрості та значній розгалуженості стебла відносно стрункою формою й невибагливою елегантністю, що надають їй особливої харизми.

  • Екологія
  • Новини
  • Природа
  • Рослини

“Квітування” ялини

Рожеві квіти на ялині. Магія? Зовсім ні, так неймовірно та вишукано декорує природа цю вічнозелену красуню до весняного свята цвітіння.Ці екзотичні бутони – це чоловічі шишки, мікростробіли, що зазвичай з’являються групами на кінцях пагонів і продукують пилок, а рожеві пігменти – це антоціани, що їх вони, як і більшість рослин виробляють не для того, щоб […]

  • Екологія
  • Природа
  • Рослини

Мовчазна охоронниця лісових й польових стежин – веретінниця східна

Веретінниця східна (Anguis colchica (Nordmann, 1840)), дивовижна істота, яка часто викликає острах через своє змієподібне тіло, а відтак нерідко стає жертвою міфів, страхів та упереджень, часом просто мирно дрімаючи в затишній прохолоді трав.До слова, це непорозуміння навіть відображено в науковій назві роду, яку їй дав Карл Лінней – з латинської anguis означає "змія". Видову ж […]

  • Екологія
  • Охорона
  • Природа
  • Тварини