Міжнародний день рисі

Рись з її невловимістю, грацією, особливими вухами з китицями, пронизливими очима та самітницьким характером символізує дику красу наших лісів. На жаль, через полювання, втрату середовищ існування та зменшення кількості здобичі рисям стало важко виживати протягом останніх десятиліть. Починаючи з 1970-х років, природоохоронні організації почали фіксувати зниження чисельності популяції цієї дикої кішки, і євразійська рись, яка власне живе на наших теренах, стала першим підтипом, взятим під охорону. Через кілька років й інші види також потрапили до списків зникаючих та таких, що потребують захисту. В Україні рись живе в Карпатах й на Поліссі та внесена до Червоної книги 30 років тому.
Відтак з метою підвищення обізнаності про найбільшу кішку Європи та реальних загроз, які існують для неї, задля її охорони та збереження за ініціативи європейського природоохоронного транскордонного проєкту 3Lynx Project в 2017 був заснований Міжнародний день рисі, що, починаючи з 2018 року, відзначається щороку 11 червня.
Отож сьогодні пропонуємо вам дізнатись кілька цікавих фактів про цю чарівну хижачку.
Рись євразійська є найбільшим представником роду рисей і третім за величиною хижаком у Європі після бурого ведмедя та вовка.
Це дуже потайна істота. Рухається безшумно, звуки видає дуже тихі й практично не чутні, а її присутність у місцевості може залишатися непоміченою роками.
На відміну від більшості кішок, рись має короткий, товстий хвіст, який виглядає майже підстриженим та надає їй особливого силуету.
Ще одна характерна риса – чорні китички на кінчиках вух, які слугують кішці своєрідним підсилювачем слуху, дозволяючи точно визначити навіть найслабший звук здобичі.
Ця кішка є виключно м’ясоїдом, яка полює зокрема на різних гризунів, лисиць, зайців, регулюючи в такий спосіб їх чисельність, а, отже, забезпечуючи здоров’я лісових екосистем.