Веретінниця східна (Anguis colchica (Nordmann, 1840)), дивовижна істота, яка часто викликає острах через своє змієподібне тіло, а відтак нерідко стає жертвою міфів, страхів та упереджень, часом просто мирно дрімаючи в затишній прохолоді трав.
До слова, це непорозуміння навіть відображено в науковій назві роду, яку їй дав Карл Лінней – з латинської anguis означає "змія". Видову ж назву отримала, ймовірно, на честь Колхіди, стародавньої території в Азії, розташованої між Чорним і Каспійським морями, яка не відображається на сучасних картах й за грецькою міфологією була відома як край багатий на золото та інші скарби.
Що ж, якщо відкинути страхи й придивитись уважніше до цієї дивовижної безногої ящірки можна зрозуміти, що вона таки є своєрідним скарбом наших екосистем не лише доволі красивим й абсолютно не шкідливим, але й дуже корисним.
Зазвичай, спинна частина тіла веретінниці має мідно-коричневий або темно-сірий колір з характерним бронзовим блиском. У статево активних дорослих особин (частіше у самців, рідше у зрілого віку самок) на спині, мов химерних форм прикраси з бірюзи, можуть з'являтися світло-блакитні плями.
На відміну від змій, вони мають вушні отвори та рухомі повіки, що закриваються, водночас на відміну від більшості рептилій, не вирізняються гострим зором та компенсують це інтенсивним використанням органу смаку – регулярно висувають язика, що для багатьох підсилює схожість зі змією. Та, щоб досліджувати світ язиком, вони повинні злегка відкривати рот, тому що у них немає щілини у верхній губі, як у змій.
Під час полювання також переважно використовують нюх. Харчуються різними видами безхребетних: равликами, гусеницями, павуками, дощовими черв'яками та багатоніжками, також поїдають велику кількість личинок, лялечок та яєць різних комах та таким чином відіграють важливу роль у контролі над шкідниками.
Сподіваємось, приклад веретінниці слугуватиме вам нагадуванням про те, що кожен елемент природи вартий уваги та обережного ставлення, а наші знання допомагають розрізняти міфи від реальності.