Ліс для наших предків був не просто частиною ландшафту – він був храмом, притулком та живим організмом водночас, що особливо проявляється в обрядах та віруваннях пов’язаних з купальською ніччю. В цю ніч, за віруваннями, дерева розмовляли між собою, а рослини набували цілющої сили, якої не мали у жодний інший час. Головним міфічним символом ночі звісно була квітка папороті, що, ймовірно, пов’язано з намаганням пояснити спосіб розмноження цих рослин, які, на відміну від інших, не цвітуть.
Так, наші предки дивилися на ліс із сумішшю благоговіння та побоювання. Нерозуміння суті різних явищ, поєднане з повною залежністю від лісу для виживання (їжа, притулок, паливо), перетворило його чи не на об'єкт поклоніння, порушення законів якого вважалося великим гріхом.
Людство давно не схиляє колін перед лісовими божествами. Науковий прогрес розкрив багато таємниць природи, пояснивши явища, які колись здавалися надприродними, ці ж знання водночас не применшують значення лісу для нашого добробуту, здоров'я та якості життя. Відтак шанування лісу трансформується з релігійного поклоніння в глибоке усвідомлення відповідальності за його збереження, яку, на жаль, не всі готові сприймати та нести.
Сьогодні пропонуємо зазирнути з нами в лісові залаштунки, відчути магію, чарівність і силу лісу, яку він дарує насправді повсякчас кожному, хто готовий відкрити йому серце.
