Історія починається на початку літа, коли крихітна R rosaria відкладає яйце у верхівку пагона, що розвивається. Така яйцекладка запускає хімічні процеси, що блокують подовження пагона (міжвузлів). В результаті 30–60 листків, які мали б розтягнутися на метр гілки, концентруються на одному сантиметрі, формуючи характерну "троянду". Така розетка забезпечує для личинки притулок та запас їжі для личинки.
Восени личинка заляльковується та більше не потребує їжі, але їй все ще потрібен притулок і захист, відтак пагони, вражені R. rosaria, після літа гинуть, а сухі троянди залишаються на рослинах впродовж всієї зими.