Небагато знайдеться серед вас тих, хто особисто не зустрічався з цією рослиною, для цього ж бо далеко ходити не треба. Ба більше, зазвичай вона сама радо приходить на ваші подвір’я, клумби, городи, в сади – туди, де ви не надто раді її бачити, що геть не дивно, зважаючи, що випровадити невибагливу й живучу яглицю звичайну геть непросто.
То хто ж вона ця яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.) – непрохана нахабна гостя, злісний бур’ян, створений природою вам дошкуляти й ускладнювати життя, а, може, в ній, як і у всякому творінні, все ж криється щось цінне й особливе? Нумо розбиратись.
Так, завдяки своїй неймовірній адаптативності та розгалуженій кореневій системі, яглиця швидко й впевнено захоплює території, витісняючи менш конкурентоспроможні види. Вона нерозбірлива до ґрунтів, і хоча віддає перевагу вологим і затіненим ділянкам, добре почувається й на відкритих ділянках, формуючи цілу мережу тонких білих кореневищ, які постійно утворюють нові пагони. Варто залишити хоча б маленький шматочок кореня, і яглиця знову відродиться, доводячи свою неймовірну стійкість, постійно кидаючи виклик людським зусиллям з контролю.
Водночас ця надокучлива нахаба є справжньою вітамінною бомбою, повною корисних олій та важливих поживних речовин. Її молоді пагони та листки, що з’являються ранньою весною, багаті на вітамін С, каротин, мінеральні солі та мікроелементи, що робило їх цінним джерелом поживних речовин, коли свіжих овочів було ще обмаль. З них готували супи, салати, начинки для пирогів, використовували як приправу. Смак ніжних листових частин рослини, стебел і бруньок меленої бузини схожий на суміш петрушки та моркви, згодом стає різкішим. І насправді саме завдяки її здатності рости в різних місцях й швидко відновлюватись яглиця часто забезпечувала споживання вітамінів багатьом людям у давні та прикрі часи, наприклад, під час світових воєн.
Окрім того, ця рослина впродовж віків вважалася цінними ліками при боротьбі з подагрою, що власне відображено у її видові назві podagraria, що з латинської так і перекладається – що лікує подагру. Інші засоби внутрішнього застосування, окрім подагри, включають ревматичні захворювання, артрит, ішіас, проблеми з нирками та сечовим міхуром, кишкові розлади, а зовнішні – легкі сонячні опіки та укуси комах.
Отак звичайна яглиця є черговим чудовим нагадуванням про те, що природа – неймовірна й непередбачувана у своїх творіннях.
Не забувайте, рослини можуть сильно впливати на організм людини, реагувати з їжею, ліками й бути сильним алергеном, тому перш ніж застосовувати їх в лікувальних та харчових цілях необхідно проконсультуватися з фахівцем.