Коли у травні природа запалює феєрверк життєрадісності, прекрасні орхідеї з родів Orchis та Dactylorhiza відкривають свою шоупрограму у квітучій імпрезі, являючи світу свої чарівні квіти. І першими на сцені на наших теренах з’являються зозульки травневі (Dactylorhiza majalis (Rchb.) P.F.Hunt & Summerh) – багаторічна трав’яниста наземна рослина, як і всі інші орхідні нашого континенту, на відміну від тропічних родичів, котрих ви ймовірніше за все першими згадуєте, коли мова йде про орхідеї, які здебільшого є епіфітами та ростуть на інших рослинах.
Отож маєте знати, що наші місцеві види також є справжніми красунями, мають таку ж будову квітки та щонайменше стільки ж хитринок у рукаві, скільки і їхні посестри з тропіків. Деякі з таких героїні сьогоднішнього дня спробуємо відкрити.
Першим сюрпризом є те, що травневі зозульки можуть з’являтися в дещо різних іпостасях, іноді дуже відмінних одна від одної: форма квітки, її забарвленість, висота росту та плямистість листя можуть сильно відрізнятися від рослини до рослини, через що ті не завжди легко розпізнаються за ключовими “ідентифікаторами”.
Крім того, ця орхідна схильна заводити романтичні стосунки з іншими подібними видами, утворюючи чимало гібридів, що часто ускладнює ідентифікацію.
Загалом це статурна сильноросла рослина висотою 15-40(60) см з прямостійним кутастим стеблом, вздовж якого розподілені від 4 до 7 широких ланцетних листків, які зазвичай мають плями на верхній стороні.
Густоквіткове суцвіття 4-15 см завдовжки, конічне спочатку й чітко циліндричне, коли розкрите, містить від 7 до 40 окремих квіток, найнижчі з яких зазвичай розпускаються до того, як стебло повністю виросте. Їх забарвлення варіюється від фіолетово-червоного до світло-рожевого й навіть білого. Чашолистки та пелюстки утворюють капюшон над опуклою губою, яка позначена темно-фіолетовими петлями та цятками.
У квітах криється ще одна лукавинка зозульок, що виявляється таким собі сюрпризом для запилювачів. Те, що комахам видається під вінець наповненим кошиком їжі, насправді є лише хитрим трюком, що обманює споглядача потовщенням центрального приквітка (губи), створюючи ілюзію рясного нектару. І замість бажаного нектару запилювачів – різні джмелі, бджоли та деякі мухи – отримують пакетик з пилком на голову, що хвацько прикріплюється та переноситься на рильце наступної квітки при черговій спробі дістатися до входу в отвір.
В інші мішки хитрощів зозульок травневих зазирнемо згодом, а наразі нагадуємо, що вид занесений до Червоної книги в категорії рідкісний та охороняється державою й громадянами України, відтак за їх зривання, викопування, пошкодження, погіршення чи знищення середовищ їхнього зростання передбачена відповідальність згідно з чинним законодавством.